Цікаво про квіти (садові квіти)

 

САДОВІ КВІТИ

 

 

 

 

 

 

 



 

ЧОРНОБРИВЦІ

 

Чорнобривці – садові квіти різноманітні за формою, розміром та кольором. Висіваються в грунт рано на весні насінням. Розцвітають чорнобривці в червні місяці і квітнуть до пізньої осені. Мають привабливий вигляд та аромат.

В народній медицині з квіток чорнобривців виготовляють водні настої, які використовують при різних запальних хворобах. А ще з чорнобривців виготовляють і олію, якою лікують захворювання вушок та горла. Запах чорнобривців рекомендовано для аромоламп як заспокійливий засіб.

 

ЛЕГЕНДИ ПРО ЧОРНОБРИВЦІ

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись, назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбляр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби.

Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, що вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним життям, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Там де ступала нога братів йдучи у полон на тому місці розквітали квіти. Тяжко тужили батьки, а від синочків ані чутки, ані звістки.

Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина йти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли.

Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідок сказав їй: "Це, мабуть, де твої брати йшли, там поросли чудові, запашні квіти! Вони всі троє однаковісінькі та такі ж гарнесенькі».

Пішла сестра тією дорогою де ростуть чарівні квіти та дійшла до міста де жили загарбники. Вночі визволила братів з полону. На шляху додому назбирали вони насіння з запашних квітів. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину та братів. Мати висіяла насіння квітів у саду.

За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачарувалася: на клумбі розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися додому хлопці-чорнобривці.

Вірш


Заквітчала щедро осінь

Чорнобривців квіти милі,

Запашні руді близнята.

Задивились в неба просинь,

Мов злетіти ввись хотіли,

Жовто-карі оченята.

 

Ніби полум‘я заграви,

Над дворами, над садками

Хмуру осінь полонили.

Ніжні кошики яскраві

Запашними пелюстками

В теплім вітрі паленіли.

Хмари супились сердиті,

Вниз лили дощі без ліку,

Аж самі негод лякались,

Та в дощах осінніх вмиті,

Чорнобривці ясноликі

Яскравіше усміхались.

 

Холодів прийшла навала

І для квіточок вогненних

Принесла прогноз невтішний,

Осінь звістку заховала,

З чорнобривців незбагненних

Все плела вінок розкішний


Загадка:

У саду ростуть ці квіти,

Мають гарний вигляд,

Квітнуть із весни до літа

Ваблять, милують усіх

Ці дрібненькі квіточки

Звуться просто…(Чорнобривці)

 

Дидактична гра «Відгадай квітку»

МЕТА:

          Розвивальні завдання: розвивати зорову увагу, елементи логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння); поглиблювати знання про місця поширення тих чи інших квітів; вправляти в складанні описових розповідей , зв’язних розповідей зі встановленням причинно-наслідкових зв’язків; розвивати зв’язне мовлення, зорову увагу, пам’ять.

          Навчальні завдання: узагальнити знання дітей про складові частини рослин, вправляти у вживанні іменників у кличній формі, в родовому відмінку однини; про сезон, час цвітіння та місце зростання квітів; удосконалювати знання дітей про процес розвитку рослини.

          Виховні завдання: виховувати любов до природи, інтерес до оточуючого, естетичний смак.

          Рекомендації до гри:

Педагог пропонує дітям описати будь-яку садову квітку так, щоб решта малят змогли відгадати її назву. У розповіді-описі дитина має розповісти про те, коли квітка розцвітає, якого вона кольору, розміру, якої будови її листя, стебло тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЮЛЬПАН


 

          Тюльпан – символ багатства і знатності. Ці квіти різноманітні за кольором і формою. Висаджуються в грунт цибулинкою. Розцвітають рано на весні прикрашаючи своїми яскравими кольорами сади і клумби. В народній медицині використовують водні настої з пелюсток, а з цибулинок виготовляють олію, якою лікують виразки.

 

ЛЕГЕНДА ПРО ТЮЛЬПАН

Високо у горах росла прекрасна квітка - бутон, який ніколи не розпускався. Легенда мовила: «Буде тому щастя – хто змусить цей бутон розкритися». Ніхто не міг змусити його розкритися, хоча й намагалися: хто силою, хто хитрощами, хто заклинаннями. І йшли до тієї квітки і старі, й молоді, царі і жебраки з торбами, йшли багатії-марнотрати і злидарі. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим. Щастя нікому не давалося до рук.

Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, йшла втомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп'янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не побачила за все своє життя. Лише тяжко зітхала, згадуючи про нього.

Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилась до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп'янок чарівної квітки, дзвінко і голосно, як може лише дитина, розсміявся. І сталося диво! Тієї ж миті пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами – зробив веселий безтурботний дитячий сміх... Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути силою чи хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина – їй так небагато для цього треба.

 


Вірш

Розцвіли тюльпани,

розцвіли в саду,

Ви такі красиві,

я вас так люблю

 

Загадка

Носить атласний жупан

Лицар квітів, пан-

(Тюльпан)


 

Рухлива гра «Бджола і квіти»

 

МЕТА:

          Розвивальні завдання: розвивати спритність.

          Навчальні завдання: удосконалювати навички бігу.

         Виховні завдання: виховувати увагу, кмітливість та швидку реакцію на сигнал; виховувати навички позитивної соціальної поведінки дітей.

Хід гри:

З-поміж дітей лічилкою обирають квітникаря і бджолу, решта дітей – квіти. Квітникар називає кожному пошепки, яка він квітка (ромашка, айстра, мак).

Діти-квіти стоять на одному боці майданчика, бджола – на іншому. Бджола підлітає до квітника. Квітникар запитує:

Бджола, бджола, чого прилетіла?

По квітку!

По яку?

По айстру! (наприклад)

То бери!

Бджола бере за руку названу квітку і відводить на інший бік майданчика. Потім летить по іншу квітку. Якщо такої квітки немає, квітникар каже: Лети до іншого квітника!

Бджола облітає круг майданчика і знову летить до квітника. Гра повторюється.

Рекомендації до гри: коли відгадано 3-4 квітки, гра припиняється і обирають іншу бджолу і квітникаря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


                       
ЖОРЖИНА

 

          Жоржина – багаторічна трав'яниста рослина. Квіти жоржини різні за кольором та формою. Пелюстки можуть бути круглими та гострими. Жоржини ростуть у відкритому грунті і квітнуть з літа до пізньої осені. Ці рослини не вибагливі  до умов росту, але дуже полюбляють простір, де їм не будуть заважати високорослі кущі та квіти. В народній медицині використовують в аромалампах для лікування неврозів.

 

ЛЕГЕНДА ПРО ЖОРЖИНУ

 

Далеко в горах росла жоржина, яка мала високе стебло з квітами та корінь з бульбами. А в тих горах жили племена людей, які самі собі добували і їжу, і воду. Побачивши яскраву квітку люди зраділи, адже крім каміння й піску їх нічого не оточувало. Вдень і вночі вони оберігали цю квітку, щоб її ніхто не зірвав бо вона була окрасою їхнього життя. А одного разу на світанку квітка скинула свої пелюстки на землю, пелюстки засвітилися вогниками, а з тих вогників з»являлись нові і нові квіточки. Люди зраділи появі цих квітів, які подарували їм спокій і надію на життя.

 

Вірш

 


Вітер взяв сопілку в руки:

Ду-ду-ду!

Хто зі мною потанцює

У саду?

Захиталися жоржини:

Може, й ми!

Тільки ти нас над землею підійми!

Шкода часу, вітер каже,

Підіймать!

Видно, вам не доведеться танцювать!

Тут як зірвуться листочки із дубка,

Із вербички, із берези,

Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,

Хто рудий, а хто трішечки зелений

Молодий.

Як закрутяться у танці

Угорі! І низенько над землею,

У дворі. Вітер кинувся за ними:

Ой, ду-ду!

От хто вміє танцювати до ладу!

 

/К. Перелісна/


 

 

 

 

ЖОРЖИНИ


Уже і вересню кінець,

Настали дні холодні.

До нас, я чула, морозець

Прийде вночі сьогодні

Та я морозцеві тому

Не дам жоржин стоптати:

На руки ніжно їх візьму

І понесу до хати.

/М. Познанська/


 

Загадка

 

Різний колір одежини

У прекрасної... (Жоржини)

 

Дидактична гра «Склади квітку»

 

МЕТА:

          Розвивальні завдання: розвивати зорову увагу, пам’ять.

          Навчальні завдання: узагальнити знання дітей про складові частини рослин, вправляти у вживанні іменників у кличній формі, в родовому відмінку однини.

                    Виховні завдання: виховувати увагу, навички позитивної соціальної поведінки дітей.

Обладнання:

картки із зображенням стебел з листям та голівок квітів.

Хід гри

Варіант 1. Педагог роздає дітям картки із зображенням стебел з листям. Він показує дітям картку з голівкою якоїсь квітки та промовляє:

Листячко зелене, оживай,

Свою рідну квіточку впізнавай.

Дитина, в якої є зображення стебла та листя до цієї квітки, відповідає: «Я впізнала тебе, ромашко, ти – моя квітка». Вона підходить до педагога та з’єднує картки.

Варіант 2. У педагога -стебла з листям. У дітей – квіти. 

Педагог:

Квітко, квітко, оживай, свій листочок впізнавай!

Дитина:

Я вас упізнала. Ви – листочки моєї ромашки.

Рекомендації до гри:

По ходу гри вихователь може ставити дітям запитання, на зразок: «А що ще ти знаєш про жоржину? Де вона росте? Коли розквітає? А чи є в жоржини якісь особливі прикмети?»

 

 

 

 

 


ГЛАДІОЛУС

 

                 Гладіолус – дуже яскрава і приваблива квітка. Має вузьке зелене листя та високу стрілку, на якій з обох боків розміщені квіти. Квіти різні за формою та кольором. Рано на весні гладіолуси висаджують у грунт цибулинкою. В липні місяці на клумбі зацвітають різнобарвні гладіолуси. Окрасою саду своїм цвітінням, буянням милують око кожного прохожого. В народній медицині з цибулин гладіолуса виготовляють олію, яку застосовують при нежиті і захворюваннях горла.

 

ЛЕГЕНДА

 

          Жив у давнину на землі прекрасний принц на ім'я Іолус. У королівстві, яким він правив народ був щасливий, оскільки у них був добрий і справедливий правитель. Але сам принц час від часу впадав в печаль і причиною тому було те, що у нього не було улюбленої дівчини. Він звернувся до доброго чарівника з проханням показати, де живе його любов. Чарівник відгукнувся на його прохання і розповів що та сама дівчина живе в сусідньому королівстві, заточена в темницю злим чарівником. Її звали Глад і вона повинна була вийти заміж за злого чарівника. Негайно принц відправився визволяти незнайомку з полону. Він прибув в замок і просився до злого чарівника як учень. Той його прийняв і наказав прислуговувати йому і наводити лад в замку. Одного прекрасного дня, коли чарівник відлучився із замку, Принц відкрив двері, за якими тужила дівчина неземної краси. Вони з першого погляду полюбили один одного і кинулися бігти  геть із замку. Але злий чарівник наздогнав і перетворив їх на квітку, яку помістив в свій сад. Довге стебло квітки нагадує стрункого принца Іолуса, а прекрасні ніжні квіти - красуню Глад. А квітку так і назвали – Глад Іолус, яка стала символізувати міцну любов двох сердець.


Вірш

 

Під віконцем гладіолус

У багряному цвіту.

Подає він ніжний голос:

"Я на радість всім росту".

Загадка

 

Схожий я на колосок

Замість зерняток безліч квіток.

(Гладіолус)


 

 

Рухлива гра «На гостину до квітів»

(для старших дошкільнят)

МЕТА:

          Розвивальні завдання: розвивати слухову увагу, уяву, загальну моторику

                    Виховні завдання: виховувати інтерес до рослинного світу.

          Навчальні завдання: узагальнити знання дітей про складові частини рослин, вправляти у вживанні іменників у кличній формі, в родовому відмінку однини.

                    Обладнання: картинки із зображенням квітучого лугу та саду; картонні «медалі» із зображеннями окремих квітів.

Попередня робота: вивчення назв квітів.

          Хід гри:

Педагог виставляє перед дітьми картинку із зображенням лугу і пропонує вибрати, хто якою квіткою хоче бути. Потім роздає картонні «медальки» з відповідними зображеннями. Діти вільно розміщуються на килимку. Педагог пояснює, що треба дуже уважно слухати його розповідь. Коли хтось почує, що йдеться про його квітку, він має підвестися й виконати рухи відповідно до тексту.

Розповідь педагога має бути виразною, помірно швидкою і небагатослівною.

Педагог:

Тільки-но прокинулося сонечко, я вийшла на ґанок і вдихнула свіже повітря, сповнене пахощів квітів. Мені захотілося піти на луг і привітатися з квітами. Я попростувала стежинкою і незабаром побачила в траві ромашку. (Дитина-ромашка підводиться). Вона щойно прокинулася й розплющила свої вічка. (Дитина потягується, удає, що протирає заспані очі). Побачивши мене, вона кілька разів хитнула голівкою вперед-назад (відповідні рухи), розправила за вітром листячко (дитина розводить руки в боки) і помахала мені (дитина робить кілька змахів руками). Мабуть, квіточка зі мною привіталася. А трохи далі я побачила яскраво-синю волошку, яка тягнулася голівкою до сонця (дитина-волошка стає навшпиньки, піднявши вгору руки та обличчя). Аж тут дмухнув вітерець, і волошка почала хитатися: вперед-назад, вперед-назад (дитина робить нахили)…

Рекомендації до гри:

Упродовж розповіді педагога діти-квіти в’януть, хитаються вперед-назад і з боку в бік. Ловлять дощові краплинки, змахують листям тощо. Потім оповідачка повертається додому  і йде в сад, де зустрічає садові квіти. Наприкінці гри педагог «збирає букет квітів» – усі беруться за руки і танцюють під веселу музику.

 

 

 

 

 

 


МАЛЬВА

          Мальви – справжні королеви у літньому українському садку. Вони ніжні, пишні, яскраві. Квіток мальви на її високій, довгій та міцній стеблині дуже багато. Тому здається, що мальва – це суцільна велика квітка.

Мальви в садку квітнуть усе літо. Вони радують око різними кольорами:       ніжно-рожевим, лимонно-жовтим, ніжно-фіолетовим, густо-червоним, яскраво-бордовим... Деякі мальви мають дивний чисто-білий колір. Пишні пелюстки мальви за формою схожі на видовжені сердечки, а сама квітка – на легенький капелюшок.

В народній медицині квіти мальви застосовують в аромотерапії.

 

ЛЕГЕНДА ПРО МАЛЬВУ І ПІВОНІЮ

 

Колись ці гарні квітки були дівчатами-сестрами. Вони лікували людей від хвороб серця. Але тільки тих, хто не коїв людям зла.

Одного разу серед ночі хтось постукав до них у двері.

Хто там?

Впустіть мене, бо загину!

А хто ж ти будеш?

Я – Зимовий вітер.

А чи не вдієш нам шкоди?

Ні! Відчинили дівчата двері. Влетів до хати Вітер-вітрисько.

Що в тебе болить?

Втрачаю сили. Не можу з Морозом змагатися.

А чи добре серце маєш?

А що таке серце? Дівчата перезирнулися.

А чи зробив ти щось добре людям?

А що таке – робити добро? – здивувався Вітер.

Твою хворобу ми не можемо вилікувати, бо допомагаємо тільки добрим людям.Тоді дмухнув Вітер на сестер і стали вони замороженими квітами.

Навесні добрі люди висадили їх у землю: мальву – до вікон ближче, півонію – у саду біля джерельця.Так і ростуть сестри, милують красою людей. А ті назвали їх квітами віри, надії й кохання.

 

Загадка

Хоч червоні, та не сальви,

на стеблі розквітли...

(Мальви)


Вірш

До неба тягнуться мальви

В садочку бабусі Олени,

А поряд килимом трави -

Шовкові, духмяні, зелені…

 

І пахне навколо сонцем,

Шумить у повітрі джмелями,

Сміються, палають мальви

Червоними кольорами…


 

Дидактична гра «Оживи букет»

 

МЕТА:

          Розвивальні завдання: розвивати зв’язне мовлення, зорову увагу, пам’ять.

          Навчальні завдання: узагальнити знання дітей про сезон, час цвітіння та місце зростання квітів; вправляти в складанні описових розповідей.

                    Виховні завдання: виховувати увагу, навички позитивної соціальної поведінки дітей.

Обладнання: картка із зображенням вази з букетом, у якому на місці голівок квітів — невеличкі прорізи; картонні зображення квітів на «ніжках» для вставляння у прорізи.

 

Хід гри

Педагог:

          Кожному з нас приємно, коли кімнату прикрашає гарний букет. Давайте складемо його з лугових квітів. Перед вами розкладено картки. Виберіть з них лише ті, на яких зображено лугові (садові, лісові) квіти. Вибрані квіти вставте у прорізи на картці. Який гарний у нас вийшов букет! Але ж усі ці квіти з картону. Треба їх оживити. Оберіть подумки якусь квітку з букета й розкажіть усім про неї, не називаючи самої квітки. Про яку квітку йдеться, вона оживе, і описує квітку (коли вона цвіте, де росте, як пахне тощо).

Рекомендації до гри:

Як тільки хтось вгадує її, вставляє у проріз замість картки з її зображенням.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку

Дворічні квітково-декоративні рослини: маргаритки, братки, мальви. Зовнішній вигляд та вирощування